Ви знаєте, велике мистецтво в усіх його формах надихає вас, тому що це переважно те, звідки я черпаю своє натхнення. І ви дивуєтеся, як великі художники навіть починають робити те, що вони роблять, або ви відчуваєте, що застрягли у власному мистецтві, творчості чи просто в житті. Думайте так, як художник Вілла Гомперца справді допоможе. І подивіться, спойлер, я люблю цю книгу, і я справді думаю, що ви теж могли б це зробити. Це допоможе вам зрозуміти, наскільки, можливо, деякі з найвидатніших митців, які коли-небудь жили. Люди, які справді вплинули на суспільство, подолали дуже прості людські проблеми, які були величезними перешкодами, незалежно від того, чи це було, незалежно від форми мистецтва, незалежно від століття, чи викликів, з якими ми стикаємося як творчі люди, або навіть у нашому повсякденному житті, вони набагато універсальніші, ніж, можливо, наш інтроспективний мозок, як, дозвольте нам повірити. І я думаю, що це чудове нагадування про те, що ми можемо подолати перешкоди. Знаєте, ці люди починали як люди, як ми, долаючи проблеми, через які ми всі проходимо. І я думаю, що є різниця в тому, як ми підходимо до цього , а як вони, і це часто є секретом, долаючи опір, з яким ми всі стикаємося унікальними способами. Тож що я думав зробити, так це поділитися з вами саме тим, що *ДЛЯ* мене найбільше вразило в цій книзі, а також, мабуть, деякими своїми власними спостереженнями та поглядами на ці речі. Багато з того, що я збираюся сказати в цьому відео, відповідає духу книги. Це те, що я дізнався з книги, а потім пішов вчитися від деяких художників, представлених у ній, і багато іншого. Тож не все, чим я ділюся, випливає з цього, але все це було абсолютно натхненно наміром цього. А тепер подивіться, як тільки ви дійдете до кінця відео, гм, дайте нам усім знати в коментарях, чий спосіб мислення або чий підхід, гм, або чий процес мислення вас теж надихнув, я думаю, що це так захоплююче. І ми можемо надихнути один одного або когось іншого, знаєте, змінити життя однієї людини. І в книзі набагато більше, ніж я можу розповісти в цьому відео сьогодні, і не просто прочитавши вам всю книгу, і я думаю, що це, мабуть, буде порушенням авторських прав. Тому я не збираюся цього робити. Тож давайте зануримося. Я хочу поділитися деякими речами, які я взяв із нього. Я вважаю, що це, мабуть, одна з головних речей, з якою бореться багато людей, і я вважаю, що це, мабуть, урок, який у книзі ми трохи навчимося від Караваджо, художника. Але говорити про те, як пристрасть і великі картинні думки повинні дистилюватися до кінцевих деталей, які потрібні людям для завершення витвору мистецтва. Я думаю, що багато людей, мабуть, припускають, що коли вони починають щось, зосередження на деталях іноді може стати на заваді пристрасті та розвіяти її, і не хочуть сповільнюватися, якщо це має сенс. Ні, я не збираюся давати вам тут повний урок історії, але цей хлопець прожив шалено швидке життя з вечірками, пияцтвом і навіть спробою вбивства, мабуть, це було абсолютно божевільним, тусуватися з різними людьми, робити божевільні речі. Але у своїй роботі він став одержимий світлом і тим, як воно працює, і він вивчав оптику, як скло відбиває світло тощо, і намагався відтворити це у своїх картинах, досліджуючи деталі між світлом і темрявою. Що він зробив, він дійсно зосередився на цьому. І навіть коли він не міг дозволити собі платити моделям, він почав використовувати дзеркала, щоб робити автопортрети, дивитися на те, як світло взаємодіє з ним, і виражати свою пристрасть, свою боротьбу через ці картини та ті дрібні деталі, на яких він зосереджувався, хоча він направляв свою пристрасть і свою боротьбу, вони змінили світ мистецтва. Вони представили новий спосіб малювання, який в основному вплине на... сучасних творців контенту, якщо ви думаєте про контрастне освітлення. Це створює ті дійсно примхливі сцени. У таких речах, як «Злі вулиці» Мартіна Скорсезе, «Апокаліпсис сьогодні» Френсіса Форда Копполи та «Хрещений батько», я думаю, у фільмі «Той, що біжить по лезу», я навіть думаю про «Чужого». Я б стверджував, що він опосередковано вплинув на людей у ​​всіх соціальних мережах, навіть не усвідомлюючи, тому що вони копіюють фільми , в яких використовується освітлення, натхненне Караваджо. Це досить божевільно. Повертаючись до цього висновку з книги: саме деталі дають нам довготривалий вплив, свідомий вибір, який ми робимо. а потім, говорячи про деталі, він продовжує говорити про таких художників, як Рембрандт і Пітер Дойг, і про те, як Рембрандт врівноважував грандіозні, великі композиції з кінцевими деталями обличчя, або Дойг відкладав пам’ять і ландшафт, щоб створити такі справді унікальні роботи, створюючи пейзаж , який зосереджується на цих крихітних деталях, щоб передати відчуття та наміри, які він хотів вкласти. Я думаю, урок тут, можливо, полягає в тому, що ця рушійна пристрасть у будь-якому мистецтві повинна розмовляйте з дрібними деталями та начебто спонукайте їх до справжнього спілкування з людьми, тому що навіть якщо люди не розуміють цих дрібних деталей, це величезна частина того, що створює їхній досвід роботи з вашою формою мистецтва чи роботою, якою б вона не була. потім важливо наближати ідеї, показувати важливе , вести свого глядача, так само, як режисер спрямовує камеру на певний об’єкт на екрані. Ви знаєте, це цікаво, це трохи нагадало мені , якщо ви повернетесь у світ бізнесу, про Стіва Джобса та його підхід до продуктів і бізнесу, який справді ретельно продумує дрібні деталі, роблячи речі красивими як зсередини, так і зовні, коли йому це не потрібно, тому що це було приховано оболонкою продукту, речі, які люди ніколи не побачать, тому що ці деталі мають значення, майстерність речей має значення. І я думаю, що це важливіше, ніж люди усвідомлюють, тому що це змінює вашу аудиторію. ставлення до вашого мистецтва чи вашого продукту, і створює цю цілеспрямованість і це відчуття гідності, що робота без уваги до деталей пропускається. І ми бачимо це зараз у сучасній культурі споживання. Я думаю, що тематичні версії всього проти реальних речей з мистецтвом, електронікою, одягом чи будь-яким іншим. Це просто здається порожнім і порожнім, і люди не можуть це кількісно оцінити, тому вони ігнорують це та продовжують купувати речі. І я думаю, що, якщо ми подивимося на те, де мистецтво перетинається з бізнесом, те, про що Стів Джобс багато говорив, і я не буду говорити про нього, це насправді урок Енді Ворхола. про нього, це насправді урок Енді Ворхола. І це мені дуже сподобалося, коли я безсоромно ставлюся до творчості як до бізнесу. Я думаю, що я чинив опір цьому в минулому, і тому це пов’язало зі мною. Я думаю, що я чинив опір цьому в минулому, і тому це пов’язало зі мною. І, подумавши, я справді не знаю чому, адже це дуже важлива частина створення мистецтва. Енді Уоргол побудував фабрику. У нього були помічники, які відтворювали речі для нього. Він думав про те, щоб масштабувати свій вихід настільки, наскільки це можливо. І це дуже нагадує мені документальний фільм Бенксі, якщо ви коли-небудь бачили вихід через сувенірний магазин. Містер БрейнВош у цьому, який був справді натхненний цим. Ще одна річ, яку зробив Уорхол, а також містер БрейнВош, — це контрольований попит і пропозиція. обмежені випуски, створення дефіциту навколо речей, щоб люди хотіли їх більше. Насправді Воргол сказав: « Ми бачимо це дуже часто в цьому світі, де є обмежені випуски абсолютно всього. поєднання комерції з мистецтвом, наполягання на тому, що бізнес є частиною творчого процесу, є надзвичайно важливим. І в онлайн-світі. Я думаю про таких людей, як Пітер Маккіннон, чию роботу та продукти я люблю, і він так добре переніс це в епоху цифрових технологій. І якщо ви подивитеся на абсолютну крайність цього, можливо, не на річ обмеженого дефіциту, але містер Звір чудовий у бізнесі та у своєму мистецтві також. Багато людей заперечать, що це не мистецтво. Слухай, але я тут не для того, щоб його критикувати. Я думаю, це вчить нас тому, що думати про ваші системи, ваш брендинг, дистрибуцію. Усі вони можуть бути частиною творчого процесу і, можливо, навіть вплинути на кінцевий продукт. І, можливо, це може бути добре, і це не завжди здешевлює ваше мистецтво. Крім того, для тих із нас, хто справді не займається бізнесом. Я думаю, можливо, ви знаєте, це вчить нас багато чому про те, можливо, ми повинні мати співробітників, які є, і працювати з людьми, які можуть зробити це за нас. Крім того, перш ніж ми продовжимо, оскільки ми дуже швидко обговорюємо бізнес, я склав список відтворення з кількох відео, де я поділився деякими порадами. Мені б хотілося, щоб люди навчили мене раніше в моїй кар’єрі, що я людина, якій справді пощастило. Мені пощастило працювати в обраній творчій сфері. Зрештою я цим заробляв на життя. Посилання на нього наведено нижче, і я також розміщу картку з ним у кінці відео. Але так, перевірте це, якщо вам цікаво. Гаразд, подивіться, повернемося до Ворхола. Цей постійний вихід є те, що вишикувалося з кимось іншим, про кого ви могли чути за 75 років до нього і хто також фігурує в книзі. Я маю на увазі, це ще один захоплюючий фільм, це Вінсент Ван Гог. Окрім такої послідовності, ми можемо винести великий урок щодо сприйняття невдач і продовження, і він створив 100 і 100 картин і ескізів, незважаючи на те, що протягом усього життя його було відкинуто. І всі ці листи, які він писав, свідчили про те, що він відчував свій обов’язок продовжувати працювати, не чекаючи визнання. Він сприймав невдачу як неминучу річ, через яку йому довелося пережити, але це було для нього кроком уперед, що, на мою думку, захоплює. І це те, що мені потрібно було почути. Я думаю, що обсяг роботи та наполегливість дійсно мають значення. Багато гуру YouTube говорять про це, чи не так? Але наполегливість через невдачі дійсно може створити імпульс і впевненість. Ви так багато вчитеся на невдачах. Він буквально сказав: « На жаль, навіть якщо його велич, можливо, не було по-справжньому визнано пізніше , після його смерті». Він змінив світ своїм мистецтвом. Він один із найвідоміших художників, які коли-небудь жили. Хіба це не божевілля? Тому я хотів зробити невеликий, але дуже актуальний відхід до іншого виконавця. Хто тільки не є одним із тих, хто описаний у книзі, але це абсолютно думка, навіяна підходом книги. Я читав про Леонардо да Вінчі. Можливо, ви чули про нього. Він експериментував із багатьма різними дисциплінами, і я вважаю, що це саме по собі є настільки актуальним і таким крутим щодо теми, якої торкається книга. Він неймовірний приклад людини, у якої було стільки різних інтересів і речей, на яких він зосереджувався. У нього були такі знамениті зошити, в яких було поєднано все: від анатомії до інженерії, ботаніки, мистецтва, малювання рослин, і він, мабуть, відмовився від таких знань. І подивіться, це той хлопець, який малював гелікоптери за 500 років до того, як їх навіть побудували. Він стрибав між безліччю тонких деталей великої картини, як-от м’язові структури, архітектура, гм, структура рослин і пристрій, який може бути розроблений для польоту. Але це дійсно важливий урок про цікавість у різних галузях, перехресне запилення, щоб люди могли встановлювати зв’язки, яких той, хто зосереджений лише на одній дисципліні, може не помітити. Крім того, ще одна справді неймовірна річ про да Вінчі. І подивіться, цього немає в книзі, і це, безумовно, теорія , але в 2019 році ці люди публікують цю статтю, припускаючи, що Леонардо да Вінчі демонстрував риси, що відповідають СДУГ. І це дійсно здається переконливим, якщо поглянути на докази. У нього були всі ці різні незавершені проекти, замовлення, від яких він відмовлявся. Він швидко стрибав між різними дисциплінами, бачив картину, це ніби фарби. Хм, він переходив від анатомії до польоту, до живопису та інженерії. Очевидно, він працював нерегулярними поривами і вів досить непостійний спосіб життя. І він був дуже критичним до себе, і вважав, що не відповідає своєму потенціалу. І, знаєте, коли він пішов з життя, він дійсно залишив багато незакінчених чи покинутих робіт. Але всі ці поведінки відображають те, що сьогодні всі знають про його СДУГ; труднощі з виконанням завдань, переміщення уваги, справді невгамовна цікавість... і, судячи з того, що ми знаємо про нього, очевидно, це його засмучувало, але також ці риси спонукали його до перехресного запилення ідей, від анатомії людини до архітектури, від усіх інших дисциплін, що робило його тим, ким він був, і на століття випередив свій час. Якби хтось на кшталт да Вінчі мав ці риси і міг потенційно боротися з ними і все одно залишити по собі ту спадщину, яку він зробив. Це дещо змінює його, не як перешкоду для здійснення великих речей, а, можливо, як двигун для цього, і це справді надихає для тих із нас, у кого це є, тому що ці риси, які нас засмучують щодня, також можуть підживлювати цю оригінальність, ці чудові інновації, мистецтво та ідеї, що змінюють світ, що , на мою думку, просто божевільне, і так, так, так, так круто. Отже, так, зрештою, урок тут і те, про що йдеться в книзі, це ця здатність підключатися, щоб об’єднувати ідеї, які ніхто інший не міг би. І це зробило його одним із найвидатніших умів, які коли-небудь жили. І, знаєте, через 500 років ми все ще говоримо про нього, все ще дивимося на його роботи. Це наче божевільно. Але в будь-якому випадку, повернемося до суті книги. Я думаю, що, мабуть, те, що також може бути застосовано до да Вінчі, розглядає сміливість, ризик і розширення меж, і те, як це пов’язано з тим, ким є художник, і навіть з тим, що він відстоює. Ай Вей Вей, я хочу почати з. Нещодавно він був у новинах і тому, що висловлювався про ситуацію в Палестині. У нього було скасовано купу виставок, але він протягом усієї своєї кар’єри використовував своє мистецтво, щоб пролити світло на порушення прав людини, корупцію, і він дійсно люто висловлювався, навіть коли він був під домашнім арештом і, напевно, у великій небезпеці, як я припускаю. І він дійсно нещодавно сказав. Ой і це таке потужне, глибоке твердження, чи не так? Тож подивіться, хоча не кожен митець політичний або навіть має бути ним. Спільність полягає в тому, що більшість успішних і впливових митців і людей, які створюють речі, ніколи не відступають від своїх ідеалів. Інша така людина, але зовсім інша, це Марина Абрамович. Вона підштовхнула себе до абсолютних меж витривалості та кинула виклик нормам того, що є культурно прийнятним через її перформанс та мистецтво інсталяції, де вона дозволила публіці робити речі, наприклад, робити з нею все, що вони хочуть. Вона розлучилася зі своїм партнером по Великій китайській стіні. І вона заставлена ​​коридорами оголеними тілами. Все це як божевільні речі. Мені дуже хочеться стиснути це в двох словах, і я ненавиджу це робити. Але чого вона вчить нас, як і Вей Вей, що мужність і дотримання своїх цінностей можуть бути настільки центральними у творчій роботі. Думаючи про цих людей та багатьох інших художників у книзі, я думаю, що йти туди, де це незручно, ризикувати, бути сміливим, не лише підживлювати творчість і покращувати самопочуття , але й створювати мистецтво з більшим впливом , яке триває поколіннями. Абрамович сказав… Маючи це на увазі, ту особливу прихильність цінностям і чиїйсь особистості та те, що вони викладають у світ, Гілберт і Джордж, які сказали: «Змусьте світ повірити в вас і заплатите багато за привілей». Вони зробили свої персонажі, абсолютно невіддільні від свого мистецтва, зовсім по-іншому. І це майстер-клас з того, що зараз люди, ймовірно, назвали б персональним брендингом. І подивіться, я ненавиджу цей термін. Це така притуплена концепція в соціальних мережах, де люди придумують багато логотипів і подібних речей і думають, що цього достатньо. Це мій особистий бренд. Я думаю, що ми зібрали кілька чудових ідей для вашого бренду. Я розумію, що ти хочеш, щоб люди більше любили тебе і думали, що ти крутий. це правильно? так Кайл; міцний, веган, співчутливий, жертва. Таким чином, такі люди, як Абрамович, ВейВей, Гілберт і Джордж, вони втілюють цю суспільну ідентичність у життя як перформанс і послідовність, яка сама по собі стає мистецьким засобом. Ваша особистість або обрана вами особистість може бути цим неймовірно потужним інструментом . Гантер С. Томпсон, думаючи про інших, кого немає в книзі, на яку я дивився, і я надихався цим. Вау, я Ентоні Бурден. Такі, як Леді Гага, такі, як Лана Дель Рей. Королем цього в музичній індустрії був Девід Боуї, який так часто змінював себе. І спільна нитка всіх цих людей полягає в тому, що вони беруть речі, які є невід’ємними частинами їх особистості, або частини їх особистості, якими вони хочуть поділитися з громадськістю, і вони створюють цих персонажів навколо себе. Ці міфології навколо них. Вони створюють ці більші за життя фігури, які стають такою собі вигаданою версією самих себе. Ви знаєте, що, на мою думку, ці люди справді відрізняють їх від інших, і це не обов’язково ці виступи. Справа не в цих персонажах, хоча вони настільки важливі для того, щоб налагодити початковий зв’язок з людьми та вразити людей настільки, щоб зупинити їх, що жоден із цих людей ніколи не відмовився від того, що вони намагалися винести у світ. Що, якби вони намагалися спілкуватися зі світом? І це стосується кожного великого художника в цій книзі, і я думаю, якщо ви справді подивіться на великих художників у більшому масштабі. Можливо, кожен великий художник, який коли-небудь справді вплинув на світ. У них є ключове повідомлення, віра та певна мета. І чи діляться вони цим з вами відкрито чи ні. Це те, що їх відрізняє. І якщо ви читаєте між рядків багатьох із цих людей, ви починаєте це бачити. Це неймовірно, як тільки починаєш це розуміти. І якщо ви подумаєте про це, то, як заява про місію для кожного з цих людей, як би корпоративно і як би м’яко це не звучало. Ви починаєте бачити, як ця річ просвічує з усіма цими людьми, ця мета, це бачення, яке вони мають, що незалежно від того, скільки змін вони роблять у своїй кар’єрі, як хтось на зразок Боуї, вони будуть дотримуватися цієї ключової основної цінності, цієї ключової речі, яку вони роблять, яка просто пов’язує зі світом і дає довговічність їхній роботі, якої інші просто не мають. Іноді вони стирають межі між вигадкою та реальністю. Був неймовірний фільм, який дійсно досліджував це, який зняли Кейсі Аффлек і Хоакін Фенікс, під назвою «Я все ще тут», який насправді був... хронікою падіння вигаданої версії Хоакіна Фенікса. зробили ще один крок далі та перетворили створення цього фільму на соціальний експеримент, де вони переконали світ, що він справді був таким, переніс зрив, кинув акторську діяльність і став зіркою хіп-хопу. Це треба дивитися... Я ще тут. Це неймовірний фільм, який точно вартий перегляду. І це змусило мене задуматися про все це. Чому я намагаюся щось створювати? і я не ставлю себе в одну категорію з іншими людьми в цій книзі. Я не вірю, що так, але роздуми про власну подорож справді відповідають тому, що ця книга робить так добре. Це також ділитися радістю, тобто мислити більш творчо. і я думаю, що, мабуть, великі митці, у всіх формах мистецтва, у всіх різних формах мистецтва, які відчувають і відкривають, і намагаються жити якомога більше , це відчуття творчої залежності, яке викликає звикання, можливо, схоже на те, як я розумію концепцію життя в стані блаженства або стані просвітлення, як я це розумію. І я думаю, що всі ми, включно з іншими з нас, відчуваємо ці маленькі смаки цього почуття, ці маленькі смаки цього досвіду, швидкоплинні моменти, коли ми усвідомлюємо, що це за потенціал і чого ми можемо досягти, якщо будемо дотримуватися його, і так багато з нас намагаються досягти цього у своїй кар’єрі. І це чудово веде до... моя улюблена черепашка ніндзя. Привіт, я Майкл Анджело. Ні, це Мікеланджело. Ідеально!!! і чого він може навчити нас, як вийти зі своєї зони комфорту, і чого він може навчити нас, як вийти зі своєї зони комфорту, і це божевілля, і я взагалі цього не знав про нього, але він був тим, хто насправді не хотів цього робити, і це безумство. Він бачив себе скульптором, а не художником. Тому, можливо, ви вже бачите, куди це веде. Тодішній папа Юлій ІІ вважав, що лише Мікеланджело може намалювати Сикстинську капелу, і Мікеланджело, і всі інші казали: е-е, ні, ми не згодні. Але папа мав таке переконання. І ця влада також, щоб ніби примусити Мікеланджело до цього. І коли Мікеланджело і всі навколо нього сумнівалися і чинили опір цьому, він нарешті прийняв виклик. І, можливо, не бажаючи, щоб його соромили, можливо, дозволивши своєму его якось втрутитися, він Він занурився, і навіть не знаючи, чи зможе він це зробити, він вирішив, що просто піде ва-банк або зазнає такої вражаючої невдачі, що люди хвалили б його за спроби. І він не впорався? Ні, він створив одне з найзнаковіших досягнень в історії мистецтва у фресках Сікстинської капели, що є безглуздим. Ми все ще говоримо про це сьогодні. І це вчить нас того, що інколи може знадобитися чиясь віра, щоб підштовхнути нас до роботи. Ми ніколи навіть не намагалися б поодинці, і цей тиск, можливо, може розкрити потенціал. Ми навіть не знали, що маємо, і, можливо, також цей опір. розпізнати це та знати, що це перешкода, яку потрібно подолати, перш ніж, можливо, відчути цей стан потоку та відчути смак цього відчуття просвітлення, яке, до речі, не є концепцією в книзі, а те, що я зробив певний висновок. Гм, це може бути дуже сильно. Тож я думаю, що ми можемо зробити? Тож я думаю, що ми можемо зробити? Тож я думаю, що ми можемо зробити? Ну, ми можемо наслідувати вчення багатьох цих художників, але також якщо ми хочемо змінити суспільство на краще. Наприкінці книги Вілл Ґомпертц ділиться справді цікавою історією про те, що «Усі школи мають бути художніми». Це картина Боба та Роберти Сміт, які насправді одна людина. Гм, це картина, яку вони написали, щоб привернути увагу Гм, це картина, яку вони зробили, щоб привернути увагу до сили мислити як художник. Насправді це не означає буквально змусити кожного бути художником, але в основному головна мета – прийняти більше підходу художньої школи в освіті. І це, до речі, школи мистецтв, які заохочують відкриті ідеї, відкриті думки та вирішення проблем, а також об’єднують різні ідеї для вирішення проблем. і силу, яку він дає людям, щоб бути повноважними, незалежними та здатними мислити та уяву як інструменти для вирішення проблем, а не просто потіти, розчаровуватися та злитися. Я думаю, як батько, я помітив, що в системі освіти в країні, в якій я живу, Великобританії, справді бракує будь-якого формального сенсу. Я впевнений, що багато людей на перший погляд подивляться на це і скажуть: «О, це смішно...» «Не всі хочуть бути художниками...» «Ми не повинні їх змушувати». Але якщо додати мистецьку освіту та прийняти такий підхід до освіти, як відкритий розум, я вважаю, що це справді могло б багато в чому змінити спосіб мислення людей і світ на краще, і, можливо, зробити людей більш толерантними у розумінні одне одного. Я думаю, що багато упереджень походить від нерозуміння один одного та небажання сприймати нову інформацію. Я вважаю, що також важливо пам’ятати, що в цій книзі описано дуже багато людей , і я начебто говорив про кількох людей, які справді змусили мене по-іншому думати про речі, а також про деякі інші, яких сьогодні немає в книзі, але справді важливий урок тут полягає в тому, що не перевантажуйтеся всім, що в книзі, заберіть те, що для вас виділяється. Він охоплює стільки різних людей, про яких я не говорив, і це точно варто перевірити. І, як я, подивіться за його межі. Але я думаю, що саме тому я погоджуюся з Віллом Ґомперцем, що мислення як художник, навіть трохи більше, може зробити вас і всіх навколо вас принаймні трохи більш творчими та продуктивними, і я думаю, що, мабуть, загалом набагато щасливішими. Тепер, окрім можливості мислити як художник, я вважаю, що іншим захоплюючим аспектом цього є те, як ви та ваш мозок реагуєте на контакт із мистецтвом і наскільки це потужно. Були наукові дослідження, які показали, наскільки неймовірно це може вплинути на вас, ваше здоров’я та психічне благополуччя. І тому я працював над відео про все це. Є книжка «Ваш мозок про мистецтво». Я настійно рекомендую подивитися на це, і перед тим, як дивитися, і коли це буде зроблено, коли я закінчу робити це відео, я збираюся розмістити його тут. І якщо після перегляду всього цього та прослуховування у вас з’явиться натхнення взяти деякі уроки у цих артистів і піти та створити щось, тоді я розміщу тут щось інше, що набагато більше розроблено, щоб допомогти вам надихнути, вийти туди та створити щось. У будь-якому випадку, велике спасибі за перегляд. Сподіваюся, це було корисно. Бережіть себе, я з нетерпінням чекаю зустрічі з вами наступного разу.